Війна забирає найкращих … Нажаль, наш університет не обійшла ця біда, тому сьогодні ми вимушені просити допомоги про підписання петиції про присвоєння почесного звання Герой України (посмертно) молодшому сержанту – Сильченко Миколі Миколайовичу.
Сильченко Микола Миколайович народився 27 травня 1986 року в селі Ярова на Донеччині. Навчався в школі рідного села, після цього закінчив Харківський національний автомобільно-дорожній університет, в подальшому навчався в аспірантурі ХНАДУ та захистив кандидатську дисертацію. В 2014 році Миколу було мобілізовано до складу 22-го мотопіхотного батальйону, де він рік прослужив, захищаючи Україну на передовій, був командиром бойової машини.
Сильченко Микола Миколайович, кандидат технічних наук, старший викладач кафедри автомобілів ХНАДУ, від першого ж дня повномасштабного вторгнення РФ на територію України, в лютому 2022 року, був мобілізований, став на захист рідної держави. Перше місце, що обороняв Микола, було місто Ізюм Харківської області. Микола, на жаль, не рахувався в жодному військовому підрозділі, бо вивіз родину до батьків і не зміг повернутись до Харкова у військкомат, де знаходився його військовий квиток. Однак він таки зміг потрапити до міста Ізюм, хоча до складу ЗСУ його так і не зарахували, бо на руках у нього не було військового квитка. Незважаючи на цю, як потім виявилося, важливу обставину, Микола не залишив розташування підрозділу і продовжував захищати місто Ізюм, виконуючи важливе завдання – мінувати міст через річку Сіверський Донець, що з’єднує дві частини фронтового міста.
Під постійними обстрілами артилерії, мінометів, авіабомбардуваннями Микола перевіряв готовність підриву моста, з’єднував перебиті та обірвані дроти, що після кожного обстрілу пошкоджувались уламками. Коли танки російської федерації підійшли до мостової споруди – Микола підірвав міст, чим затримав наступ на м. Слов’янськ й унеможливив швидке захоплення м. Ізюм повністю і відразу.
Микола був патріотом, дуже любив Україну, всі його знали і пам’ятають як дуже відповідального, справжнього, розумного, мужнього, чесного, відвертого, веселого товариша й побратима, який назавжди залишиться коханим чоловіком для своєї дружини і гарним батьком двох дітей. Загинув 7 квітня 2022 року від мінометного обстрілу, захищаючи волю і незалежність України при обороні с. Студенок Ізюмського району Харківської області. Керівництво, свідки подій підриву моста писали листи про присвоєння Миколі ордена «За мужність» II ступеня, але документи загублені, відповідей ми не отримали.
Просимо Вас поширити цю петицію серед колег та долучитися до підписання петиції про присвоєння почесного звання Герой України (посмертно) молодшому сержанту – Сильченко Миколі Миколайовичу.
У Миколи залишились батьки, дружина, двоє дітей (на момент загибелі дочці було 2 роки, сину 3 роки). Слава Україні! Слава Герою!
Відвоюємо, переможемо, відбудуємо РАЗОМ. Горді бути українцями та працювати на перемогу.
з повагою, колектив ХНАДУ.
