Особливості встановлення ставок з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, на яких створюється / створений індустріальний парк
Згідно з частиною першою статті 7 Закону України від 21 червня 2012 року № 5018-VI «Про індустріальні парки» (зі змінами) (далі – Закон) на земельних ділянках, які передані в оренду, індустріальні парки можуть створюватися з ініціативи орендарів після внесення відповідних змін до договору оренди земельної ділянки та прийняття орендодавцем рішення про погодження концепції індустріального парку.
У разі наявності переможця електронного аукціону на право оренди земельної ділянки комунальної власності, який планує на цій земельній ділянці створити індустріальний парк (далі – Парк), постає питання правомірності внесення змін до договору оренди земельної ділянки та встановлення пільгової ставки орендної плати (далі – Плата) відповідно до п. 284.6 ст. 284 Податкового кодексу України (далі – Кодекс).
Підставою для нарахування Плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення Плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пп. 288.1, 288.4 ст. 288 Кодексу).
Згідно з п.п. 288.5.3 п. 288.5 ст. 288 Кодексу у разі визначення орендаря на конкурентних засадах річний розмір платежу може перевищувати граничний розмір Плати, встановлений у п.п. 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 Кодексу, а саме 12 відс. нормативної грошової оцінки.
Водночас відповідно до п. 284.6 ст. 284 Кодексу у частині плати за землю за земельні ділянки, що входять до складу території індустріальних парків, включених до Реєстру індустріальних парків, нормативну грошову оцінку яких проведено, що використовуються ініціаторами створення індустріального парку,
керуючою компанією індустріального парку та учасниками індустріальних парків, органи місцевого самоврядування (далі – ОМС) можуть:
1) встановлювати ставки земельного податку та Плату в розмірі, меншому за розмір земельного податку, встановлений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування для певної категорії земель, що сплачується на відповідній території;
2) звільняти від сплати земельного податку.
Враховуючи зазначене, підставою для застосування норми п. 284.6 ст. 284 Кодексу є:
внесення змін до договору оренди в частині визначення, що земельна ділянка надана саме для створення Парку;
погодження ОМС концепції Парку;
включення Парку до Реєстру індустріальних (промислових) парків;
набрання орендарем земельної ділянки статусу ініціатора, керуючої компанії або учасника Парку.
Разом з цим зазначаємо, що відповідно до ст. 23 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (зі змінами) Плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін. Плата за земельні ділянки державної та комунальної власності, передані в оренду на земельних торгах, не може бути зменшена за згодою сторін протягом строку дії договору оренди, а також у разі його поновлення (крім випадків консервації таких земельних ділянок, а також визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами).
У разі наявності переможця електронного аукціону на право оренди земельної ділянки комунальної власності ставка Плати, зазначена у договорі оренди земельної ділянки, визначена за результатом торгів, а не рішенням ОМС. Тому норма п. 284.6 ст. 284 Кодексу до договору оренди не може бути застосована.
Чи є обмеження права на нарахування податкової знижки?
Головне управління ДПС у Харківській області нагадує, що відповідно до п. 166.4 ст. 166 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) визначені обмеження права на нарахування податкової знижки.
Податкова знижка може бути надана виключно резиденту, який має реєстраційний номер облікової картки платника податку, а так само резиденту – фізичній особі, яка через свої релігійні переконання відмовилась від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це відповідний контролюючий орган і має про це відмітку у паспорті ( п.п. 166.4.1 п. 166.4 ст. 166 ПКУ).
Загальна сума податкової знижки, нарахована платнику податку у звітному податковому році, не може перевищувати суму річного загального оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого як заробітна плата, зменшену з урахуванням положень п.164.6 ст. 164 ПКУ, крім випадку, визначеного п.п. 166.4.4 п. 166.4 ст. 166 ПКУ.
Сума податкової знижки, нарахована платнику податку у звітному податковому році, у разі включення до податкової знижки витрат, передбачених п.п. 166.3.10 п. 166.3 ст. 166 ПКУ, розраховується окремо від інших витрат та не може перевищувати суму річного загального оподатковуваного доходу платника податку, отриманого у вигляді дивідендів, крім сум дивідендів, що не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (п.п. 166.4.4 п. 166.4 ст. 166 ПКУ).
Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування податком на доходи фізичних осіб визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, – обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності (п. 164.6 ст. 164 ПКУ).
Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.
Якщо платник податку до кінця податкового року, наступного за звітним не скористався правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься (п.п. 166.4.3 п. 166.4 ст. 166 ПКУ).
Головне управління ДПС у Харківській області проводить конкурс
Головне управління ДПС у Харківській області проводить конкурс з формування Єдиного реєстру суб’єктів господарювання, які можуть здійснювати реалізацію безхазяйного майна та майна, що переходить у власність держави на 2024 рік.
До Єдиного реєстру включаються суб’єкти господарювання незалежно від форми власності, що є юридичними особами та платниками податку на додану вартість, здійснюють реалізацію майна шляхом проведення біржових торгів (аукціонів) або через роздрібну торгівельну мережу.
Для участі в конкурсі суб’єкти господарювання (юридичні особи платники податку на додану вартість) подають такі документи:
– заяву про включення до Єдиного реєстру із зазначенням вартості власного капіталу, кількості працівників, наявність офіційної сторінки або електронної адреси в мережі Інтернет;
– копію установчого документа, засвідчену суб’єктом господарювання;
– копію ліцензії на право здійснення окремих видів господарської діяльності (за наявністю);
– довідку про власні складські приміщення або копію договору оренди складських приміщень у тому регіоні, де подається заява;
– копію документів, які підтверджують можливість проведення біржових торгів (свідоцтво про реєстрацію (акредитацію) члена біржі, власника біржового місця, брокерської контори);
– баланс або фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва та звіт про фінансові результати за останній звітний період, що передує даті подачі документів.
Документи для участі у конкурсі приймаються протягом року.
Засідання комісії відбудеться по мірі надходжень заявок, за адресою: вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057.
Довідки за телефоном: (057)702-85-57.
