Зачепилівська громада

З початку повномасштабного вторгнення росії на територію України постраждали десятки тисяч дітей. Усі вони можуть отримати статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів. Його в соціальних мережах ще називають статус «дитина війни», хоча з юридичної точки зору відповідний термін використовувати не можна. Відповідно до Закону України «Про соціальний статус дітей війни» діти війни – це особи, які є громадянами України і яким станом на 2 вересня 1945 року ще не виповнилося 18 років.
Питання захисту дітей, що постраждали внаслідок саме військової агресії росії врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України №268 від 5 квітня 2017 року, якою затверджено «Порядок надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів». Що ж таке статус дитини, постраждалої внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів та які пільги він надає?
Відповідно до Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів – це дитина, яка внаслідок воєнних дій чи збройного конфлікту отримала поранення, контузію, каліцтво, зазнала фізичного, сексуального, психологічного насильства, була викрадена або незаконно вивезена за межі України, залучалася до участі у військових формуваннях або незаконно утримувалася, у тому числі в полоні. Статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, надається органом опіки та піклування за місцем реєстрації дитини як внутрішньо переміщеної особи.
Відповідно до постанови КМУ №268 від 05.04.2017 року право на отримання статусу має дитина, а також особа, яка на час воєнних дій, збройних конфліктів, збройної агресії Російської Федерації не досягла 18 років (повноліття), і в результаті: отримали поранення, контузію, каліцтво; зазнали фізичного, сексуального насильства; були викрадені або незаконно вивезені за межі України; залучалися до участі у діях воєнізованих чи збройних формувань; незаконно утримувалися, у тому числі в полоні; зазнали психологічного насильства.
Для надання статусу законний представник дитини або у разі, коли дитина переміщується без супроводження батьків або осіб, які їх замінюють, її родичі (баба, дід, прабаба, прадід, тітка, дядько, повнолітні брат або сестра), вітчим, мачуха, представник органу опіки та піклування подають до служби у справах дітей заяву про надання статусу та пакет документів, а саме: свідоцтва про народження дитини або іншого документа, що посвідчує особу дитини; документа, що посвідчує особу заявника; довідки про взяття дитини на облік як внутрішньо переміщеної особи (у разі наявності); паспорта громадянина України або паспорта громадянина України для виїзду за кордон у формі е-паспорта або е-паспорта для виїзду за кордон (у разі наявності); витягу з реєстру територіальної громади (у разі наявності), згоду на обробку персональних даних та документи, що підтверджують право на отримання такого статусу.
У разі отримання дитиною поранення, контузії, каліцтва подаються виписки з медичної картки дитини або консультаційного висновку спеціаліста, видані після медичного обстеження та лікування дитини в закладах охорони здоров’я та науково-дослідних установах, визначених МОЗ, із зазначенням діагнозу.
У разі, якщо дитина зазнала фізичного чи сексуального насильства, була викрадена чи незаконно вивезена за межі України, брала участь у діях воєнізованих чи збройних формувань або незаконно утримувалась, в тому числі в полоні, до заяви додаються: заяви про вчинення щодо дитини кримінального правопорушення або про залучення дитини до провадження як потерпілої, зареєстрованої в установленому порядку у відповідних правоохоронних органах; витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань про відкриття кримінального провадження (незалежно від результатів досудового розслідування) за зазначеною заявою про вчинення злочину щодо дитини в зоні воєнних дій та збройних конфліктів; висновку експерта за результатами судової експертизи (за наявності), проведеної в ході досудового розслідування в кримінальному провадженні, якою встановлено факти фізичного, сексуального насильства щодо дитини внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.
У разі отримання дитиною психологічної травми до заяви додається копія посвідчення з написом “Посвідчення члена сім’ї загиблого” або копії свідоцтва про смерть та документа, що підтверджує загибель особи внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, або копія документа, що підтверджує смерть особи внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, у разі загибелі батьків дитини або одного з них із числа цивільних осіб. Також, для підтвердження психологічного насилля над дитиною фахівцями центру соціальних служб за повідомленням служби у справах дітей обов’язково проводиться оцінка потреб сім’ї (особи). До оцінювання потреб сім’ї (особи) може бути залучений психолог/практичний психолог, психотерапевт, психіатр, що працює в іншому закладі, установі, організації. Висновок оцінки потреб сім’ї (особи) у соціальних послугах, підготовлений центром соціальних служб направляється до служби у справах дітей та долучається до заяви про надання статусу.
Також, необхідно зазначити, що відповідно до Порядку надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, психологічне насильство, якого зазнала дитина внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів – це моральні та психологічні страждання (травми) дитини, що не потребують доведення, і які вона перенесла внаслідок її проживання/перебування в умовах воєнних дій, збройних конфліктів, тимчасової окупації, її внутрішнього переміщення або переміщення за кордон, як наслідок залишення свого місця проживання/перебування у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, а також загибелі (зникнення безвісти), потрапляння у полон, смерті внаслідок отриманих у результаті збройного конфлікту поранення, контузії або каліцтва на території України чи за кордоном її батьків або одного з них – із числа цивільних осіб. Проте, згідно рішень Верховного Суду України необхідним є наявність причинно-наслідкового зв’язку між воєнними діями, збройним конфліктом на території де проживала/перебувала дитина та фактом настання обставин (насильство, каліцтво, тощо), які мали негативний вплив на стан здоров’я та розвиток дитини. Сам по собі факт проживання на території населеного пункту, який внесено до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією не є підставою визначення зазнання дитиною психологічного насильства.
Рішення про надання чи відмову у наданні статусу приймається органом опіки та піклування протягом 30 календарних днів з дати реєстрації заяви. У разі відмови її можна оскаржити у судовому порядку.
Ще лишається питання, які ж саме виплати і пільги надає статус дитини, постраждалої внаслідок бойових дій і збройних конфліктів? У соцмережах масово поширюються фейкові повідомлення про затвердження профільних державних програм чи прийняття нового закону про дітей війни. Нібито відповідно до них можна отримати грошові виплати, в тому числі щомісячні, чи знижки на оплату комунальних послуг, чи пільги при вступі до ВИШів. Це все не правда! Наразі соціальна підтримка дітей зі статусом постраждалих внаслідок війни фактично обмежується безкоштовним харчуванням у дошкільних, загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладах та першочерговим правом на зарахування до ЗДО. Будь-яких виплат та інших пільг, окрім зазначених, законодавством України на сьогоднішній момент не перебдачено.
Інформація про дитину, якій надано статус, вноситься до банку даних про дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, і сім’ї потенційних усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів. Діяльність із соціального захисту дітей, що постраждали внаслідок бойових дій і збройних конфліктів провадиться органами опіки та піклування за місцем перебування дитини. Безпосереднє ведення справ дітей, що постраждали внаслідок бойових дій і збройних конфліктів покладається на служби у справах дітей.