81 рік тому, на світанку, в будинки кримських татар увірвалися НКВС. У той час як чоловіки були на фронті, переважно жінок, дітей та літніх людей насильно змусили покинути власні домівки, лишивши на збори лічені хвилини. Жорстоко, без жодних пояснень кримських татар загнали у товарні вагони, щоб відвезти їх за тисячі кілометрів від Батьківщини.
Ці події стали історією, яку ми не маємо права забути.
Близько 200 тис кримських татар були депортовані, 50 тисяч (чверть всього народу) загинули в перші роки після примусового виселення.
Ніхто з совецького керівництва не поніс покарання за цей злочин. Ешелонам російського імперіалізму було замало вивезти людей. Радянська система була спрагла до розкрадання, руйнування і тотального викорчовування культурного коду, сплетеного корінним етносом.
Окупанти повністю стирали будь-які сліди кримських татар в Криму. Час минав, а знущання погіршувалися, ба більше — замовчувалися. І сьогодні рф продовжує заперечувати вчинений акт геноциду та не бере відповідальності за сталінські репресії та депортацію, продовжуючи утиски.
Кримські татари продовжують свою вікову боротьбу! Чимала кількість киримли захищають Україну в лавах батальйону Крим, батальйону Номана Челебіджихана та інших підрозділах сил оборони.
Наша небайдужість, єдність і незламність, наша історична пам’ять є міцною основою для якнайшвидшого звільнення Криму від агресора.
Ми схиляємо голови перед тими, хто загинув у вигнанні і хто пройшов через неймовірні страждання на шляху додому. Сьогодні разом б’ємося, щоб повернути вкрадене окупантами, в тому числі і Крим. Це буде не лише акт історичної справедливості, але й відновлення права кримськотатарського народу жити на своїй рідній землі!
