Страх, розпач, сльози, ненависть, невимовний біль гірких втрат, безсонних ночей, тривожного виття сирен… Постійне відчуття близької смерті, яка наче грається з тобою, часто обираючи когось із твоїх близьких чи знайомих. Втома, яка разом із постійним безсонням, не полишає тебе. Вічне мовчання тих, хто втратив на цій клятій війні найрідніших.
АЛЕ МИ МАЄМО :
24 місяці ЄДИНОЇ незламності та нескореності,
730 днів непохитної надії,
17 520 годин, які зробили нас сильнішими та об’єднали вірою в українську ПЕРЕМОГУ!
Відвагу Героїв, які після поранень і контузій йдуть вперед першими, бо ніхто крім них,
Мільйони врятованих життів медиками, які виграли бій за своїх пацієнтів із самою смертю,
Нескорену віру тих, хто не змикає очей днями чи тижнями, щоб не пропустити той, вимолений Господом, «+» у чаті,
Людей, які знаходять можливості і не втрачають бажання допомагати фронту!
Нам давали 3 дні!
Але нас захищають найсильніші і найвідважніші!
Ті, які вигризають зубами кожен клаптик замінованої рідної землі, ціною своїх кінцівок і життів,
Ті, які зірваними руками, день і ніч вкладають снаряди в розпечені стволи,
Ті, які на межі можливостей, переправляються прямо у лігво ворога і знищують його,
Ті, які раніше ніколи не тримали зброю в руках, а зараз можуть дати фору військам НАТО.
Ті, які знищують «аналоговнєтний» Кинджал, добивають морських флот, нищать повітряні сили противника на його ж території!
Я дякую кожному захиснику і кожній захисниці, які подарували нам ще один рік! Тисну руку і доземно вклоняюся тим, хто одягнув “піксель”, щоб ми могли носити вишиванки!
Ми маємо віру і ніколи не втратимо надію!
Нам є за кого боротися і заради чого Перемагати!
Ми вже ніколи не будемо такими, як раніше, але точно ще будемо щасливими!
Вічна пам’ять тим, хто віддав життя за Україну та майбутнє поколінь!
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!
Молимося за Україну! Віримо і допомагаємо ЗСУ!
Будьмо вартими подвигу тих, хто дає нам право називатися УКРАЇНЦЯМИ!
З повагою, Зачепилівський селищний голова Олена ПЕТРЕНКО
